Скільки існують гроші, стільки центробанки, що їх випускають, борються з підробками і удосконалюють системи захисту. Найпоширеніша з них -- водяний знак. У гривні -- це тризубець на старіших банкнотах і портрет громадських діячів -- на нових. У доларів -- це портрети президентів, у євро -- цифра номінала і архітектурне зображення на лицьовій стороні.
Але водяний знак шахраї теж навчилися підроблювати. Справжній водяний знак відрізняється від фальшивого розпливчатими контурами. Але в цілому малюнок повинен бути чітким. У підробці ж світлих частин майже немає.
Часто фальшивомонетники не утрудняють себе виготовленням нових грошей, а просто підвищують номінал дрібнішої купюри. Щоб відрізнити таку фальшивку, досить подивитися на водяний знак. Він відрізнятиметься від зображення на лицьовій стороні.
Другий обов'язковий елемент справжньої купюри -- рельєфний текст. Ним зроблені практично всі написи на купюрах. При цьому фальшивомонетники, як правило, або вдавлюють, або видавлюють сам папір банкноти. Тоді як на справжніх грошах опуклою є саме фарба.
Також фальшивомонетникам навряд чи вдасться точно передати ступінь пружності (хрускоту) справжнього грошового паперу кожної окремої валюти. Наприклад, до складу єврокупюр входить бавовна, до складу доларових банкнотів -- бавовна і льон. За рахунок цього гріш досить хрусткі, але щільні. Надірвати їх випадково, стерти з них фарбу, навіть перучи в пральній машинці -- достатньо проблематично.
Ще один захисний елемент -- орловський друк. Придумав його російський винахідник Іван Орлов. Вона дозволяє фарбам плавно перетікати з одного кольору в іншій. Як правило, на банкнотах-фантиках кольори мають розриви. Адже відтворити технологію одночасного нанесення декількох фарб на неспеціальному устаткуванні достатньо складно.
Банкноти більшості номіналів доларів, євро і гривень мають або видимі, або невидимі імплантовані в текстуру паперу волокна різного кольору. "Маяк", по якому можна визначити підробку -- наклеєні, а не вкраплені волокна. За бажання з фальшивки їх можна відокремити шпилькою. У справжньому грошовому папері кольорові волокна "упірнають" в її товщу.
Ось це номер!
Ще один нескладний спосіб перевірки достовірності купюри -- її індивідуальний номер.
У гривнях старого зразка -- це десять цифр, в нових -- дві букви і сім цифр. Букви не прив'язані до якоїсь конкретної характеристики банкноти.
На доларовому папірці повинне бути вісім цифр і одна або три букви, залежно від року випуску. Перша буква і контрольна цифра, яка відповідає номеру цієї букви в латинському алфавіті, позначають один з дванадцяти федеральних резервних банків, які друкують американську валюту (від А до L).
Випадкові статті
Мітки: дрібниця, мікротексти, таблиця, цифра