Макнамара обговорив свою ідею з Блумінгдейлом і Снайдером, і в 1950 році вони відкрили нову компанію під назвою Diners Club, яка і повинна була стати посередником між клієнтами і бізнесом. Тепер не індивідуальні компанії пропонували свій власний кредит, а Diners Club пропонував відкрити кредит клієнтам для багатьох компаній. Збір грошей з боржників, володарів кредитних карт Diners Club, здійснювали не самі компанії, а Diners Club. До цього компанії вигравали від використання кредитних карт тим, що створювали постійну клієнтуру, яка забезпечувала високий рівень регулярних продажів. Але Diners Club не міг заробляти гроша так само. Було вирішено, що за кожну покупку, здійснену за допомогою карти від Diners Club, компанії платитимуть 7% від її вартості, а володарі карт - щорічний збір в $3.
Макнамара концентрував свою увагу на бізнесменах. Саме вони були найбільш частими відвідувачами ресторанів і, отже, могли мати інтерес до його послуг. Цим пояснюється і назва компанії, яку можна приблизно перевести, як “Клуб ресторанних завсідників”. Перші карти Diners Club були роздані двом сотням чоловік, по перевазі друзів і знайомих власників компанії. Карти приймалися в декількох десятках нью-йоркських ресторанах. Вони друкувалися на прямокутнику щільного паперу із списком всіх ресторанів на зворотній стороні.
На початку справи йшли поганенько. Власники ресторанів не хотіли платити свої 7% і побоювалися конкуренції карток Diners Club зі своїми власними кредитними книжками. Потенційні клієнти Diners Club не хотіли купувати карти Diners Club, оскільки спочатку вони не пропонували достатньо великого вибору місць, де карти приймали до оплати. Проте, до кінця 1950 року приблизно 20 тис. ньюйоркців розплачувалися за ресторанні вечері шматочками паперу від Diners Club. До другого року свого існування компанія вже отримала прибуток в $60 тис., що не залишало сумнівів у фінансовому успіху нового підприємства.
Diners Club продовжував розвиватися в безконкурентному просторі до 1958 року, коли на горизонті американського бізнесу з'явилися кредитні карти American Express і Bank Americard (що пізніше стала частиною Visa). Обидві компанії відкрили нову епоху в масовій популяризації кредитних карт, зробивши їх надбанням не тільки США, але і решти всіх країн світу. У 1966 році у Великобританії була випущена перша неамериканська кредитка Barclaycard. Втім, глобальна експансія кредиток в різних країнах йшла різними темпами. Багато що залежало від стану локальних банківських систем і консервативних фінансових поглядів населення. Проте, нині кредиткою можна розплатитися практично у всіх країнах світу - ця фінансова мережа стала одним з проявів процесу глобалізації.