У різні історичні періоди слово "гривня" означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).
Водночас із назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.
Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського барокко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис "100 карбованців" подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, — українською, російською, польською та єврейською (івритом).
З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року "самостійною, ні від кого не залежною державою") Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних — Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої — свою улюблену алегорію "Молода Україна" у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву "горпинка").
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані "Експедицію з заготовлення державних паперів", належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів "тризуб" та "козак з мушкетом". Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І.Золотов, І.Мозалевський, А.Богомазов та інші графіки.
Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута); 6 квітня 1918 року —25 та 50 карбованців ("лопатки", ескізи О.Красовського); 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 ("горпинки") гривень (ескізи Г.Нарбута); жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського); серпень 1919 року — 10 ("раки") та 1000 карбованців (ескізи І.3олотова), 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута) та 250 карбованців ("канарейки", ескіз Б.Романовського); жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А.Приходька).
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
"Більшовицькі тисячки" запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця ( 1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917—1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви "сотий", "резана", але врешті було віддано перевагу звичній уже "копійці". 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992—1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.
Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.
25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні".
Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.
Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.
З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.
Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності — національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти — гривні — як свідчення початку стабілізації української економіки.
До появи грошей був бартер - прямий безгрошевий обмін товарами. Поступово золоті і срібні монети витіснила решта товарів із звернення як гроші. Це пов'язано із зручністю їх зберігання, дроблення і з'єднання, відносною великою вартістю при невеликій вазі і об'ємі, що дуже зручно для обміну.
Історія появи кредиток украй цікава. У 1949 році Франк Maknamara, голова фінансової компанії Hamilton Credit Corporation, пішов повечеряти з Альфредом Блумінгдейлом (внуком засновника знаменитого магазина Bloomingdaleгs) і адвокатом Ральфом Снайдером. Сидячи за столиком нью-йоркського ресторану, вони обговорювали справи одного з клієнтів, який потрапив в скрутну фінансову ситуацію. Ця людина володіла декількома кредитними книжками з магазинів, в яких у нього був відкритий кредит, коли декілька його друзів попросили у нього грошей у позику. Грошей він їм не дав, але дозволив використовувати свої кредитні книжки за певну плату, яку друзі пообіцяли виплатити йому крім погашення боргу. В результаті, кредит на книжках істотно виріс, а боржники виявилися неплатоспроможними. Ця неприємна ситуація змусила нещасного володаря кредитів зайняти грошей в Hamilton Credit Corporation, тобто у Френка Макнамари.
Орел на доларі США на зворотній стороні банкноти $1 поміщений "Великий Друк США". Це два зображення: справа розташований білоголовий орел, прикритий щитом, прикрашеним узором зоряно-смугастого прапора. У одній лапі орел тримає оливкову гілку (символізує мир) з 13-ма ягодами і 13-ма листками (символізують 13 колоній, що утворили США), в іншій - 13 стріл (символізують війну). Ягоди, листя і стріли були запозичені дизайнерами у символіки племінного союзу ірокезів. Над орлом розташовано 13 зірок (знову-таки символізують 13 колоній). Голова орла повернена у бік оливкової гілки, що повинне позначати прагнення США до світу (до 1945 року орел дивився в інший бік). Верхівка щита позначає законодавчу владу, голова орла - виконавчу, а хвіст - судову (це трактування з'явилося лише на початку 20 століття).
Зліва зображена незавершена піраміда, з цифрою 1776 на підніжжі (рік заснування США, вказаний римськими цифрами). Офіційного пояснення цієї символіки не існує. Прийнято вважати, що піраміда символізує майбутнє зростання США і прагнення до досконалості. Крім того, у піраміди 13 ступенів - це до 13-ти колоній і до масонської символіки. "Всевидюще око" в трикутнику, обрамленому сонячними променями (вельми стародавній релігійний символ), символізує божественну силу, що спостерігає за світом. Поверх піраміди йде латинський напис з 13-ти букв Annuit Coeptis, яка означає "Він Схвалює Наші Діяння", під пірамідою - ще один латинський вислів Novus Ordo Seclorum - "Новий Порядок Поколінь", символізуюче настання "американської ери". Піраміда, усевидюще око і ці написи також з'явилися в 18 столітті на перших грошах, що випускаються в США, - їх запропонував використовувати один з батьків-засновників країни Бенджамін Франклін, який був друкарем, публіцистом, винахідником, ученим, дипломатом і масоном. Пояснюється це двома чинниками: популярністю подібної символіки в мистецтві того часу (Франклін слідував моді) і прагненням ускладнити роботу фальшивомонетників, більшість яких були не в змозі точно скопіювати подібні зображення і були не сильні в латині.
Виявляється, ідея євро не так вже нова і молода. Вона носилася в повітрі з незапам'ятних часів. А «пам'ятні» наступили в 13 столітті. Цікаво, як допитливі розуми середньовічних комерсантів намагалися провести в життя свої ідеї щодо єдиної валюти.