Posts Tagged ‘банк’

Історія гривні

26.06.2009

95.thumbnail Історія гривніУ різні історичні періоди слово "гривня" означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).

Водночас із назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.

Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського барокко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис "100 карбованців" подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, — українською, російською, польською та єврейською (івритом).

З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року "самостійною, ні від кого не залежною державою") Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних — Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої — свою улюблену алегорію "Молода Україна" у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву "горпинка").

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані "Експедицію з заготовлення державних паперів", належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів "тризуб" та "козак з мушкетом". Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І.Золотов, І.Мозалевський, А.Богомазов та інші графіки.

Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута); 6 квітня 1918 року —25 та 50 карбованців ("лопатки", ескізи О.Красовського); 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 ("горпинки") гривень (ескізи Г.Нарбута); жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського); серпень 1919 року — 10 ("раки") та 1000 карбованців (ескізи І.3олотова), 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута) та 250 карбованців ("канарейки", ескіз Б.Романовського); жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А.Приходька).

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

"Більшовицькі тисячки" запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця ( 1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917—1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви "сотий", "резана", але врешті було віддано перевагу звичній уже "копійці". 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992—1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.

Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні".

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.

Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності — національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти — гривні — як свідчення початку стабілізації української економіки.

Історія британських грошей

05.06.2009

7.thumbnail Історія британських грошейНазва грошової одиниці Сполученого Королівства фунт стерлінгів Pound Sterling походить від латинського слова pondus (тяжкість, вага) і англійського sterling (срібна монета), використовується з другої половини XII століття. Оскільки свого часу вага 240 срібних монет дорівнювала фунту, він до цих пір має символ Ј (від латинського слова libra, фунт). Весь цей час в Англії існувала грошова система, що виникла більш ніж тисячоліття тому. Один фунт рівний 100 пенсам. В даний час в обігу знаходяться банкноти гідністю в 5, 10, 20 і 50 фунтів. На лицьовій стороні традиційно зображається королева Єлизавета II, оборотна сторона присвячена видатним особистостям.

В наші дні фунт стерлінгів - дуже стабільна валюта, авторитет якої визнають у всьому світі. Шлях фунта до заслуженої слави був довгим і тернистим...

Що і як обмінювали в стародавній Англії
У Х столітті в Англії активізувалися міняйла, які позичали грошам і визначали кількість грошей в обігу. Вони були такі активні, що спільно могли маніпулювати всією британською економікою. Вони ще не були банкірами в сучасному розумінні цього слова. В більшості своїй це були ювеліри. Проте вони стали першими банкірами, оскільки брали на зберігання коштовності інших людей. А перші паперові гроші були розпискою за золото, здане на зберігання ювелірові. Таким чином, отримали розвиток паперові гроші, оскільки це було зручніше, ніж носити велику кількість золотих і срібних монет.

Врешті-решт ювеліри відмітили, що лише невелика кількість вкладників має звичай приходити і вимагати свої цінності назад. Тоді вони почали шахраювати. Вони зрозуміли, що можуть випускати більше паперових грошей, чим зберігають золото і ніхто не не в змозі викрити їх в обмані. Що вони можуть видавати ці незабезпечені гроші в кредит і збирати за їх користування відсоток. Таким чином, народилися банківські операції з частковим забезпеченням, тобто видача в кредит у багато разів більше грошей, чим сума активів на депозиті. Т.ч. якщо ви кладете їм на зберігання 1 000 кредитів, вони видають під їх забезпечення на 10 000 кредитів паперовими грошима і беруть за їх користування відсоток. І ніхто не не в змозі розкрити обман. Так ювеліри збирали в своїх руках все більше паперових грошей для покупки все більшої кількості золота.

Мірні рейки короля Генріха
Близько 1100 року н.е. англійський король Генріх I вирішив забрати право на випуск грошей у ювелірів. Він вивів з вживання всі «валюти», що мали ходіння в бідних провінціях, такі як морські раковини, пір'я т.д. Але він винайшов одну з самих незвичайних грошових систем в історії, названу системою Мірних Рейок. Ця система протрималася 726 років і була скасована лише в 1826 році.

Мірні рейки

Вона була прийнята для того, щоб уникнути маніпуляцій ювелірів. За своєю суттю нова грошова система грунтувалася на дерев'яних полірованих рейках з карбами з одного боку, що позначають номінал. Потім рейка розщеплювалася уподовж по всій довжині так, щоб зберегти карби. Одна половина рейки залишалася у короля і служила захистом від підробки, а друга пускалася в звернення. Що зберігається сьогодні в Музеї Банку Англії зразок мірної рейки дуже великий і відповідає 25 тисячам фунтів стерлінгів.

Чого добивався король Генріх? Чому ж люди свого часу приймали шматок дерева як гроші? Це хороше питання. Протягом всієї історії людства люди використовували в операціях товарно-грошового обміну все, що вони погоджувалися цінувати і приймати як гроші. Секрет в тому, що гроші є те, що люди погоджуються використовувати як гроші. Що таке гроші у наш час? Всього лише папір. Король Генріх наказав, щоб мірні рейки використовувалися для сплати королівських податків. Це відразу ж змусило їх звертатися і сприйматися як цінність.

Насправді ще жодна грошова система не працювала так добре так довгий час. Британська Імперія була створена на основі системи мірних рейок. Ця система трималася всупереч тому, що міняйла постійно намагалися її підірвати за допомогою своїх металевих монет. Іншими словами, металеві монети ніколи повністю не виходили із обороту. Так само як і мірні рейки, які використовувалися для сплати податків. Зрештою в XV столітті король Генріх VIII ослабив закони, що стосуються лихварства і міняйла швидко відновили свій минулий вплив. На декілька десятиліть вони значно збільшили пропозицію золотих і срібних монет. Але коли до влади прийшла королева Марія і знову посилила закони про лихварство, міняйла почали приховувати золоті і срібні монети, чим викликали спад в економіці. У результаті, коли трон перейшов до сестри королеви Марії - Єлизавети I, вона була повна рішучості узяти в свої руки контроль за випуском англійських грошей. Першим рішенням було почати чеканити золоті і срібні монети в Королівському Казначействі і передати питання управління грошовою масою уряду. І хоча контроль над грошима був не єдиною причиною Англійської революції - релігійні суперечності також додали масла у вогонь - гроші стали першопричиною.

За допомогою грошового підживлення з боку міняйл Оліверу Кромвелю вдалося скинути з престолу короля Карла, розпустити Парламент і страчувати самодержця. Міняйлам відразу ж було дозволено консолідувати свою владу. Як наслідок, протягом подальших 50 років вони увергнули Великобританію в низку серйозних і дорогих воєн. Лихварі захопили квадратну милю нерухомості в центрі Лондона, відому як Ситі. Цей район до цих пір є одним з 3 основних світових фінансових центрів. Конфлікт з династією Стюартов привів до того, що англійські міняйла разом з міняйлами з Нідерландів фінансували вторгнення до Англії Вільгельма Оранського, який скинув Стюартов з трону в 1688 році і захопив англійський трон.

Приватний державний банк
До кінця XVI століття Англія опинилася на межі фінансового краху. 50 років майже безперервних воєн з Францією виснажили економіку країни. Тоді урядовці вступили в переговори з міняйлами з метою отримання кредитів, необхідних для продовження колишнього політичного курсу. Запитана міняйлами ціна виявилася дуже високою, і з дозволу уряду, буквально з нізвідки, виник приватний банк, наділений правом друкувати гроші. Так з'явився перший в історії приватний центральний банк. Щоб ввести в оману населення, він носив брехливу назву «Банк Англії». Насправді ж цей банк ніколи не був державним. Як всякий приватний банк у момент установи він розмістив на ринку свої акції.

Будівля Банку Англії
Інвестори, чиї імена ніколи не розголошувалися, повинні були викласти 1,25 млн. фунтів стерлінгів золотом для покупки акцій. Проте насправді сплачено було всього 750.000 фунтів. Не дивлячись на це, Банк Англії був законним чином зареєстрований в 1694 році і почав свою діяльність з видачі процентних кредитів. Кредити у декілька разів перевищували суму, яку банк, як передбачалося, має в резервах. Взамен новий банк позичав англійським політикам стільки грошей, скільки їм хотілося, за умови забезпечення довга прямим оподаткуванням британських громадян. Таким чином, легалізація Банку Англії привела не до чого іншого, як до санкціонованого законом випуску національної валюти, не забезпеченої резервами, в ім'я приватних інтересів. На жаль, сьогодні майже в кожній країні миру є свій контрольований приватними особами центральний банк, зразком для якого послужив Банк Англії. Потужність приватних центральних банків така велика, що дуже скоро вони починають повністю контролювати економіку країни.

Насправді приватні центральні банки - це прихований податок. Держава випускає облігації і продає їх центральному банку, щоб знайти гроші на програми, фінансувати які за рахунок підвищення податків йому не вистачає політичної волі. Але облігації купуються за гроші, що створюються центральним банком з «повітря». Чим більше грошова маса в обігу, тим менше коштують гроші в кишенях. Уряд отримує стільки грошей, скільки хоче для задоволення своїх політичних амбіцій, а народ розплачується за це інфляцією. Проте краса задуму полягає в тому, що навряд чи один з 10 000 чоловік про що-небудь здогадується, оскільки істина ховається за складною для розуміння псевдоекономічною риторикою.

З утворенням Банку Англії країна пережила наплив паперових грошей. Ціни подвоїлися. Величезна кількість кредитів видавалася на реалізацію будь-якої божевільної ідеї. Наприклад, одне підприємство пропонувало осушити Червоне море, щоб підняти золото, імовірно загублене затонулою єгипетською армією, що переслідувала ізраїльтян, що бігли під буттям на чолі Мойсея. До 1698 року урядовий борг виріс з 1,25 млн. фунтів стерлінгів до 16 млн. фунтів стерлінгів. Щоб заплатити за це, державні податки збільшувалися знову і знову. Оскільки грошове звернення знаходилося під жорстким контролем міняв, британська економіка почала коливатися між кризами і депресіями.

Еді Джордж, керівник Банку Англії, говорив: «Є дві речі, що знаходяться у веденні не стільки Банку Англії, скільки центрального банку як такого. Перш за все, це участь в управлінні грошовою політикою переважно з метою досягнення грошової стабільності...» Проте з тих пір, як Банк Англії узявся визначати грошову політику Великобританії, англійський фунт довгий час не був стабільний.

Американська революція і Банк Англії
В середині XVIII століття Британська імперія була єдиною наддержавою світу. Проте з часу створення свого приватного центрального банку - Банку Англії - країна взяла участь в чотирьох дорогих війнах. Ціна такої політики виявилася надмірною. Щоб фінансувати військові дії, уряд по вуха заліз в борги центральному банку. В результаті внутрішній борг британського уряду виріс до 140 млн. фунтів стерлінгів, астрономічної на ті часи суми. Зрештою, щоб підтримувати процентні платежі по боргах банку, уряд вхопився за програму збільшення доходів бюджету за рахунок оподаткування американських колоній.

В середині XVIII сторіччя дореволюційна Америка була щодо бідною країною. Катастрофічно не вистачало монет з дорогоцінних металів для підтримки торгівлі. Тому перші колоністи були вимушені експериментувати з випуском своїх власних паперових грошей. Деякі з цих спроб виявилися цілком успішними.

Бенджамин Франклін був ярим прихильником випуску колоністами своїх грошей. У 1757 році його послали до Лондона. Він прожив тут 17 років, майже до початку Американської революції. Протягом цього часу колоністи почали випускати свої паперові гроші - «колоніальні розписки». Експеримент вдався. Він забезпечив надійний засіб обміну, а також сприяв зміцненню відчуття єдності серед колоністів. «Колоніальні розписки» були всього лише паперовими грошима, борговими зобов'язаннями, що випускалися в суспільних інтересах і не забезпеченими золотом і сріблом. Іншими словами, вони були чисто «умовною» валютою.

В результаті одного прекрасного дня керівництво Банку Англії запитало Бенджамина Франкліна, як він пояснить незвичайний розквіт колоній. Без жодного коливання він відповів: «Це просто. У колоніях ми випускаємо власну валюту. Вона називається «Колоніальна розписка». Ми друкуємо її в строгій відповідності з потребами торгівлі і промисловості, щоб товари легко переходили від виробника до споживача. Таким чином, випускаючи для себе паперові гроші, ми контролюємо їх купівельну спроможність і не зацікавлені в тому, щоб платити кому-небудь ще».

Що було здоровим глуздом для Франкліна, виявилося неймовірним відкриттям для Банку Англії. Америка дізналася секрет грошей! Цього джінна слід було якнайскоріше заштовхати назад в лампу... В результаті Парламент Великобританії в 1764 році випустив «Закон про валюту». Цей закон забороняв адміністрації колоній емісію своїх власних грошей і зобов'язав їх надалі платити всі податки золотими і срібними монетами. Іншими словами, він насильно перевів колонії на золотий стандарт.

Бенджамин Франклін писав: «Всього за один рік економічні умови погіршали настільки, що ера процвітання закінчилася. Наступила така депресія, що вулиці міст заповнилися безробітними». Франклін запевняє, що це виявилося основною причиною Американської революції. Або, як сказано в його автобіографії: «Колоністи б з готовністю витерпіли невелике підвищення податків на чай і інші речі, якби Банк Англії не відбирав у колоній всі гроші. Це провокувало зростання безробіття і народної незадоволеності. Нездатність колоністів забрати назад право на випуск своїх грошей з рук Георга III і міжнародних банкірів стало першопричиною Американської визвольної війни».

До часу, коли в Лексингтоне, штат Массачуссетс, 19 квітня 1775 року прозвучали перші постріли цієї війни, британська система оподаткування повністю викачала з колоній всі золоті і срібні монети.

Вчора, сьогодні і завтра
Разом з наданням банківських послуг його клієнтам Банк Англії управляв валютним обміном, контролював золоті запаси і урядовий біржовою регистрат.

На початку XIX століття Банк Англії зіткнувся з інфляцією, що росте. Щоб подолати її, в самій Великобританії, а не тільки в колоніях, в 1816 році встановили золотий стандарт. Соверен стає основною монетною одиницею, рівною по масі 7,32 грама чистого золота. У 1917 році виготовлення цих монет для внутрішнього звернення припинилася, з цієї миті їх чеканили лише для продажу на міжнародних ринках золота. Після відміни стандарту і припинення розміну банкнотів на золото золотого в 1932 році фунт стерлінгів дещо знецінився.

Банк Англії був доступний для публіки через його банкноти і ухвалення процентних ставок. Протягом дев'ятнадцятого століття Банк Англії створив власний контроль над всім грошовим ринком Лондона. До 1840 року він конкурував з іншими приватними банками як в столиці, так і в провінції, і виступав іноді також безвідповідально, як і будь-який інший інвестор. Але цей банк мав об'ємні золоті запаси і готовий був монополізувати випуск урядових гарантій і короткострокових позик. Разом з Східно--індійською компанією і декількома страховими фірмами, він управляв фінансуванням національного боргу, підписуючи акції шляхом конкурентної пропозиції цін і потім, перепродуючи їх за маленькі суми звичайним інвесторам як премії.

Дрібніші приватні і незалежні банки Ситі діяли як агенти для провінційних інвесторів. Після ухвалення Joint-stock Act в 1833 році спекулятивна банківська діяльність привела до фінансової нестабільності і криз. У нестабільному економічному кліматі в кінці 1830-х британські політичні лідери, орієнтовані на підтримку бізнесу, прийшли до висновку про необхідність жорсткішого кредитного контролю. The Bank Act від 1844 року зберігав децентралізованную систему провінційних банків, але дозволяв Банку Англії конкурувати з ними на спекулятивному ринку позик, грунтуючись на теорії, що це стабілізує процентні ставки.

На жаль, банківська конкуренція мала безумовно протилежний ефект. Разом з бумом акцій і векселів залізничних компаній 1840-х років, вона привела до паніки на біржовому ринку і фінансового краху 1847 року. Після чого, Банк Англії вилучив гроші із спекулятивного ринку, фіксуючи мінімальну дисконтну ставку. Маючи узаконений рівень золотих запасів для грошових випусків

У ХХ столітті Банк Англії був націоналізований. З 1997 року він має встановлену законом відповідальність для ухвалення офіційної процентної ставки Сполученого Королівства. Рішення по процентних ставках ухвалюються the Bank's Monetary Policy Committee. Monetary Policy Committee повинен визначати, яка процентна ставка є необхідною для задоволення основних економічних вимог, що виникають під час інфляції. Щороку вона встановлюється The Chancellor of the Exchequer. У цьому полягає основне завдання Банку по підтримці недоторканності і цінності валюти, щоб досягти стабільних цін в економіці. Банк виконує рішення по процентних ставках через операції на фінансовому ринку. Встановлюється процентна ставка, по якій Банк позичає банкам і іншим фінансовим інститутам. Банк має тісні зв'язки з фінансовими ринками і іншими інститутами. Такі контакти роблять його роботу особливо значною, включаючи звірення і друкування грошових коштів і банківську статистику.

Банк аналізує і просуває ініціативи для зміцнення фінансової системи і робить моніторинг фінансового розвитку, щоб бути в змозі запобігти потенційним погрозам, направленим проти фінансової стабільності. Банком також робиться робота по запобіганню фінансових криз, які можуть мати місце в суспільстві. Він є «Lender of last resort» фінансової системи при виняткових обставинах.

Велика частина роботи Банку зв'язана і скооперована з урядовими інститутами і іншими найбільшими банками. Отриманий Лондоном статус гігантського інтернаціонального фінансового центру адресує роботу Банку як по внутрішніх, так і міжнародним напрямам розвитку. Здійснюється робота також і за уявленням Euro і розвитку європейських фінансових центрів і інфраструктур.

З 2007 року - курс фунта складає 2,10 долара, що дозволяє британській валюті зберігати горде звання найдорожчої в світі. Великобританія по праву гордиться своєю валютою. Будучи членом Європейського Союзу, Сполучене Королівство не хоче прив'язувати свою економіку до євровалюти і всіляко підтримує свій фунт стерлінгів.

Історія грошей

02.06.2009

22.thumbnail Історія грошейВважається, що найперші монети з'явилися в Китаї і в стародавньому Лідійському царстві в VII столітті до наший ери. Близько 500 років до наший ери персидський цар Дарій зробив економічну революцію в своїй державі, ввівши в обіг монети і замінивши ними бартер.

Наскальні написи, що добре збереглися, в Персеполісі (сучасний Іран) свідчать про зміни, що відбувалися.

Паперові гроші з'явилися в Китаї в VIII столітті наший ери (папір вперше був вироблений там в 100 р. н.е.). Найбільш ранній тип паперових грошей в Китаї був особливими розписками, що випускаються або під цінності, що здаються на зберігання в спеціальні лавки, або як свідоцтва про сплачені податки, що зберігаються на рахівницях в центрах провінцій, а не в столиці.

Паперові гроші справляли велике враження на мандрівників, що відвідували Китай в VII - VIII століттях. Марко Поло писав, що випуск паперових грошей - це новий спосіб досягнення тієї мети, до якої так давно прагнули алхіміки. У XIII столітті уряд Чингиз-Хана вільно обмінював паперові грошові знаки на золото, тому підробка паперових грошей приносила великі доходи і вважалася страшним злочином. До 1500 року китайський уряд був вимушений припинити випуск паперових грошей із-за труднощів, пов'язаних з надмірним випуском і інфляцією, але що вже існували тоді в Китаї приватні банки продовжували емісію паперових грошей.

Відомо, що в різний час і в різних регіонах світу грошима служили злитки металів, раковини, пір'я, боби какао, худоба і так далі

У США ще в 18 столітті в деяких штатах грошима служили вампуми - особливі намиста індійців, розписки, показуюча кількість і якість тютюну, шкури тварин і так далі

Хронологія виникнення грошових знаків:

Приблизно 3- 2 тис. до н.е. В Месопотамії з'являються перші банки. Їх роль виконували храми і палаци місцевих правителів, що надавали послуги з безпечного зберігання товарів.

Приблизно 2 250 р. до н.е. Правителі Каппадокиі (нині територія Туреччини) вперше почали гарантувати якість і вагу срібних злитків, що виконували функцію грошей.

Приблизно 1 200 г до н.е. З'являється китайський ієрогліф "гроші", яким позначали черепашок каурі, що виконували роль універсального платіжного засобу. У деяких регіонах Азії каурі зберігали цю функцію до середини ХХ століття.

Приблизно 1000 - 500 років до н.е. В Китаї з'являються прототипи грошей: злитки металу у формі лопат, мотик і ножів, які раніше використовувалися як засіб обміну.

Приблизно 640- 630 г до. н.е. В Лідії (територія сучасної Туреччини) вперше винайдені гроші в сучасному сенсі цього слова. Це були круглі монети з електрона (сплав золота і срібла).

Приблизно 600 г до. н.е. Перше достовірне свідоцтво про існування банківських операцій, схожих на нинішніх. Банкір Тіфій мав мережу контор в різних містах Греції і Іонії. Він використовував безготівковий розрахунок - торговці і мандрівники перевозили з собою не гроші, а розписки банку Тіфія.

Приблизно в цей же час в Китаї почали чеканити монети із заліза. До цього гроші виготовлялися лише з дорогоцінних металів і їх вартість, фактично, дорівнювала вартості матеріалу, з якого вони були виготовлені. У Китаї вперше почали використовувати для виготовлення грошей дешевший матеріал і ввели поняття "номінал".

Приблизно 500 г до. н.е. Грецькі автори описують реформи спартанського законодавця Лікурга. Лікург вперше в світі спробував проводити політику фінансового ізоляціонізму. Він заборонив використання золотої і срібної монети, щоб обмежити діяльність іноземних торговців предметами розкоші. Спартанські гроші виготовлялися нарочито великими і важкими, для перевезення навіть не дуже крупних сум був потрібний віз, запряжений конем. Вони не були конвертовані - їх відмовлялися приймати до оплати скрізь, окрім Спарти.

910 р. У Китаї початий масовий випуск грошей з паперу.

1156 рік. Перший офіційний контракт про курси обміну валют. Генуезькі купці уклали його з Візантією. Міняйла, що спеціалізувалися на обміні грошей, що випускалися різними державами, діяли повсюдно в світі більше 1. 6 тис. років.

12 вік. У північній Італії відкривається безліч приватних банкірських будинків. У Генуї зафіксований перший банківський переказ безготівкових засобів в сучасному сенсі цього слова.

1440 рік. Іоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат, який призначався для виготовлення книг. Проте незабаром було запропоновано використовувати його для друкування паперових грошей - їх випуск став швидшим і менш витратним. Раніше принцип друкарського верстата для друку грошей використовували китайці, проте про це європейці, судячи з усього, не знали.

1649 рік. Банки Англії, Франції, Голландії почали випускати чеки в сучасному їх розумінні. Прототипи банківського чека були відомі з 13 століття.

1661 рік. Створений перший державний центральний банк в світі - Банк Швеції. Ідея центрального банку, що контролюючого банківські операції в країні і відповідає за виробництво і стан національної валюти, була революційним нововведенням і украй довго щепилася в світі. Наприклад, у Франції центральний банк з'явився через 140 років. Державний банк Російської Імперії був заснований в 1860 році. У США Федеральна Резервна Системаfederal Reserve System (виконує функції Центрального Банку) була створена лише в 1913 році. До цього багато американських банок самостійно випускали доларові банкноти, які помітно відрізнялися за розміром і дизайном.

1705 рік. Опублікована перша книга, присвячена теорії монетаризму: "Гроші і Торгівля. Пропозиція про Забезпечення Народу Грошима" (Money and Trade Considered: With а Proposal for Supplying the Nation with Money). Її автором був шотландець Джон Ло (John Law).

1824 рік. У США вперше в світі створена система банківського клірингу - система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери і надані послуги, заснована на обліку взаємних фінансових вимог і зобов'язань.

1837 рік. Винахід телеграфного апарату, що привів до революції у сфері фінансів. В кінці 18 століття телеграф став засобом фінансових комунікацій. На початку ХХ століття приблизно 80% світових банківських платежів проходили за допомогою телеграфу. У 1914 році у Великобританії було близько 800 тис. телеграфних апаратів, в Германії - близько 1 млн. 400 тис., в США - 10 млн. Цікаві, що Федеральна Резервна Система США почала використовувати телеграф для проведення транзакцій лише в 1918 році. Причиною була недовіра до нової технології: вважалося, що завдяки телеграфу доступ до фінансової інформації зможуть отримати шахраї.

1937 рік. Перший прототип сучасного комп'ютера створений в Коледжі штату Айови. У 1946 році в Університете Пеннсильванії був створений перший справжній комп'ютер ENIAC (Electronic Numerical Integrator and Calculator). Він важив 30 тонн і міг здійснювати 5 тис. операцій в секунду. Його вартість складала 0 тис. і він був створений за замовленням армії США для проведення артилерійських розрахунків. Один з винахідників комп'ютера вимовив історичну фразу: "Можливо ми зможемо продати п'ять таких штук на міжнародному ринку". Перші десятиліття комп'ютерної історії нікому не приходило в голову використовувати ці пристрої для проведення фінансових операцій - комп'ютери вважалися дуже ненадійними, щоб їм можна було довірити таку цінну інформацію.

1944 рік. Міжнародна конференція в Бреттон Вудсе (США). Курс долара прив'язаний до курсу золота. Долар став валютою, на якій заснована міжнародна торгівля. Цей рік умовно прийнято вважати початком сучасного процесу глобалізації. На конференції в Бреттон-вудсе також було ухвалено рішення про створення Міжнародного Валютного Фонду (International Monetary Fund) Усесвітнього Банку (World Bank) і розвитку вільної торгівлі. Принципово нова ідеологія ділових відносин потребувала нових способів операцій з грошима.

1950 рік. Створена перша кредитна картка - Diners Club, яка призначалася для оплати сніданків, обідів і вечерь в ресторанах. Два роки опісля Franklin National Bank випустив першу банківську кредитну картку. Нині на одного дорослого американця доводиться 10 пластикових карток, ними можна розплатитися практично скрізь.

1950- е роки. Банки створюють мережу передачі фінансовій інформації за допомогою телексного зв'язку.

1969 рік. Перше об'єднання комп'ютерів в мережу. Початок створення мережі ARPANET Агентства Передових Наукових Досліджень і Проектів (Advanced Research and Projects Agency) Міністерства Оборони США.

1970 рік. Компанія Intel створила перший комп'ютерний чіп. Початок технологічної революції, що привела до створення персональних комп'ютерів.

1971 рік. Прив'язка долара до золота скасована. Домовленості Бреттон Вудса фактично втратили силу.

1972 рік. Комп'ютери приходять в сферу фінансів. У США вперше в світі створена централізована електронна мережа обліку банківських чеків. Комп'ютери стали основою системи соціального забезпечення США. Підраховано, що із-за недосконалості програмного забезпечення за період з 1972 по 1995 рік комп'ютери обрахували 695 тис. одержувачів соціальної допомоги в цілому на 0 млн.

1973 рік. 239 банків з 15 країн світу створили Суспільство Усесвітньої Міжбанківської Фінансової Телекомунікації (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication - SWIFT). Система SWIFT, що замінила телетайп, стала першою міжнародною системою такого роду. У 2002 році її користувачами були більше 7.6 тис. організацій з 198 країн світу, які за рік передали майже 2 млрд. повідомлень.

1977 рік. Перший персональний комп'ютер Apple II з'явився у вільному продажі. У 1975 році в світі було 50 тис. комп'ютерів, що діяли, в 1998 році - більше 140 млн., в 2002 році - більше 800 млн.

1991 рік. Європейська фізична лабораторія CERN створила відомий всім інтернет- протокол - www - World Wide Web. Ця розробка була зроблена, перш за все, для обміну інформацією серед фізиків. У 1992 році Інтернетом зацікавилися банки, які почали створювати спершу рекламні сайти, а приблизно з 1996 року - повноцінні банківські представництва в Інтернеті. Підраховано, що вартість однієї банківської операції, проведеної через інтернет, на 90% дешевше за аналогічну операцію, здійснену в "традиційному" банківському офісі.

1993 рік. Винайдені "цифрові гроші" - Digicash. На основі цієї технології трохи пізніше були створені смарт-карты - картки з комп'ютерним чіпом, на якій записується інформація про кількість грошей на рахунку. Набувальник картки може купити її, наприклад, за і використовувати як звичайні гроші (мається на увазі, що прочитуючі пристрої встановлені абсолютно скрізь, де може бути потрібною оплата), а після або поповнити рахунок, або просто викинути картку. Під час Олімпійських гра в Атланті (1996 рік) було продано більше 300 тис. смарт-карт. У Японії в цьому ж році на смарт-карты були переведені абсолютно всі телефонні апарати.

Звичайні смарт-карти захищені персональним кодом, що робить їх крадіжку менш прибутковим і клопітливим заняттям, чим викрадання звичайних грошей. Нині існують технології, що дозволяють персоналізувати "цифрові гроші", наприклад, на них можна розмістити фотографію власника, відбитки його пальців і так далі

1995 рік. Рік великого перелому. Остаточна перемога цифрових грошей над паперовими. У 1995 році 90% всіх банківських платежів в США проводилося в електронній формі: за підрахунками National Automated Clearing House Association, 3 трлн. транзакцій здійснювалися в електронній формі, трлн. - чеками і лише .2 трлн - готівкою.

1998 рік. У США створена система Paypal, що дозволяє користувачам комп'ютерів пересилати один один гроша по електронній пошті. У Європі створена система Phonepaid, що дозволяє проводити транзакції за допомогою мобільних телефонів. В кінці 1990-х років було створено безліч систем "інтернет-грошей": Clickshare, The Internet Dollar, Internet Cash, Netcheque і так далі

2002 рік. Вперше введена єдина валюта для європейських держав - євро. Для проведення безготівкових розрахунків євро застосовувалося з 1999 року.

2003 рік. Роберт Мандел (Robert Mandell), лауреат Нобелівської премії, по економіці передбачив, що вже в 2040 році мир може опинитися на порозі створення єдиної валюти. Її основою можуть стати грошові одиниці США, Європейського Союзу і Японії. Мандел назвав гіпотетичну валюту "дій" (долар, євро, йена) або "інтор".

Чеська крона

26.05.2009

Національною грошовою одиницею Чехії є чеська крона (коруна) для якої застосовується абревіатура Kc. Курс чеської крони достатньо стабільний.

Одна крона містить 100 геллерів (галержей). У обігу знаходяться банкноти гідністю:
- 5000 чеських крон
- 2000 чеських крон
- 1000 чеських крон
- 500 чеських крон
- 200 чеських крон
- 100 чеських крон
- 50 чеських крон
А також монети в 50,20,10, 5, 2 і 1 чеську крону, і в 50 чеських галержей.
13.thumbnail Чеська крона
Всі ці купюри і монети Ви можете бачити на малюнку.
Чеська крона - одна із старих грошових одиниць Європи. Свою історію вона веде з XII століття, коли було засновано Чеське королівство.

У чеській мові слово "крона" до цих пір означає і національну валюту, і корону - символ королівської влади.

Ввезення і вивіз іноземної валюти до Чехії немає яким те образом регламентований для іноземних громадян. Для громадян Чехії існують певні обмеження на покупку і вивіз валюти за межі Батьківщини - Чехії. Але кишені кому б то не було чеські митники не вивертають. У митну декларацію зведення про суми, що ввозяться і вивозяться, не заносяться.
У самій Чехії розрахунки в наявній іноземній валюті не дуже практикуються. Все ж таки пошана до власної країни починається і з таких дрібниць. Правда у зв'язку з можливим вступом в євро зону поки очікується в 2010 році, деякі крупні супермаркети почали приймати євро.

З вищесказаного виходить - валюту все ж таки треба поміняти на чеські крони. Ось тут іноземних туристів в Чехії зазвичай і підстерігають різні несподіванки.

Туристи деколи не в силах встояти перед спокусою провести обмін доларів або євро на чеські крони по надзвичайно вигідному курсу, який їм пропонують деяких заповзятливих осіб прямо на улічах в Праги. У цих випадках їм вручають "чеські крони" тільки в двохтисячних купюрах. Правда, чомусь текст в кирилиці, що, втім, західних туристів не бентежить. Хто їх, чехів, знає, може, у них так прийнято, як в Росії або Монголії. Схід все-таки.

Проте в магазині або ресторані ці купюри чомусь наполегливо відмовляються приймати. Виявляється, це болгарські льови, а двохтисячна купюра, на перший погляд, віддалено схожа з чеською банкнотой того ж номінала. По офіційному курсу 2000 болгарських льовов коштують всього лише 120 чеських крон. У зв'язку з цим на вітринах багатьох обмінних пунктів вивішені болгарські купюри з поясненням англійською мовою, що це зовсім не чеська валюта.

Обміняти будь-яку вільно конвертовану валюту на чеські крони і назад, а також продати або купити тревел-чеки можна в чеських банках або пунктах обміну, яких останніми роками виникла множина в місцях, що найбільш відвідуються іноземними туристами, а також в аеропорту, на вокзалах, на главпочтамте, в крупних готелях.

У центральній частині будь-якого міста в Чехії і вестибюлях багатьох станцій метро в Празі встановлені обмінні автомати, що видають чеські крони. Не поспішаєте міняти гроша в аеропорту або на вокзалі - тут курс чешкою крони завжди гірше, ніж в місті. Прагніть уникати поширених назв типу Cheque Point - в таких мережах курс чеської крони зазвичай гірше. Радимо міняти гроші в пунктах, де працюють араби, тут курс вигідніший.
Чеські банки відкриті для відвідувачів в робочі дні з 8.00 до 16.00. Ряд обмінних пунктів в Чехії відкриті цілодобово. Банкомати видають тільки чеські крони і так же працюють без перерв на обід.

У всіх пунктах обміну валюти вивішені таблички з вказівкою курсу валют і відсотка комісійних, що стягуються за послуги, які можуть складати від 1 до 7%. Обмінний курс варіюється не тільки залежно від місця розташування пункту, але іноді і від часу дня.
У чеських банках при обміні зазвичай належить пред'явити паспорт. Банки в Чехії видають довідки про досконалий обмін валюти на чеські крони. Обмінні пункти волюти уваги на паспорти не обертають, та і видачею довідок себе не утрудняють.

А мати таку довідку про покупку чеських крон недаремного. Така довідка стане в нагоді вам, якщо ви не зумієте спустити в Чехії всі свої крони. Зворотний їх обмін на Ваші кровні долари і євро може викликати певні труднощі. У готелях і часто цю операцію не роблять взагалі. У чеських банках або на межі Чехії здати крони назад можна, але при цьому вас можуть запитати довідку, що ці чеські крони були куплені за валюту.

Практично у всіх магазинах, ресторанах і готелях в Чехії як платіжний засіб приймаються кредитні карти (в основному, American Express, VISA, Master Cards і Access).

Неймовірні грошові історії (І)

13.04.2009

50.thumbnail Неймовірні грошові історії (І)
Цікаво про пенге

Після закінчення Другої світової війни Угорщина, що воювала на стороні Німеччини, вийшла з розореною і дезорганізованною економікою. Грошовою одиницею країни з 1925 року служило пенге. Що випускався у вигляді монети, пенге містив 3,2 грама срібла 640-ої проби. З 1926 по 1945 рік Національний банк Угорщини випускав в звернення банкноти номіналами від 1 до 100 пенге. Лише у 1927 і 1943 роках емітувалися знаки гідністю в 1000 пенге. Проте післявоєнна інфляція, що почалася в країні, почала швидко напружувати ціни і знецінювати колись твердий пенге. Заробили на повну потужність друкарські машини, друкуючи нові і нові банкноти. 15 травня 1945 року вийшла в обіг купюра номіналом в 500 пенге, а вже 15 липня з'явилися купюри в 1000 і 10 000 пенге. 23 жовтня угорці із здивуванням могли роздивлятися знаки номіналами в 100 000 пенге. Проте дивуватися довелося недовго. 16 грудня в обіг пішли банкноти гідністю в 1 і 10 мільйонів. Новий, 1946, рік ознаменувався виходом купюр в 100 мільйонів і 1 мільярд пенге. Випуск грошей з новими номіналами добре підтверджував прислів'я: папір все стерпе. Адже продовжуй уряд Угорщини випускати металеві пенге, для чеканки їх тільки на суму, рівну одній купюрі номіналом в один мільярд, було б потрібно 3200 тонн срібла. А так, справу вирішив один папірець, правда кольоровий, але нікудишній.

Щоб полегшити населенню грошовий рахунок і дозволити не плутатися у величезній кількості нулів, фінансисти Угорщини придумали нову рахункову одиницю - мілпенге. Вона дорівнювала одному мільярду пенге відразу. І почався випуск знаків в новому численні. 25 квітня 1946 року вийшли банкноти з номіналами в 10 000 і 100 000 мілпенге. Якщо написати гідність останньої купюри цифрами, то воно виглядало б так: 100 000 000 000 000. Проте цифра з чотирнадцятьма нулями вже не могла задовольняти ціни ринку. Місяць через національний банк «ощасливив» угорців купюрами в 1 і 10 мільйонів мілпенге. Минуло ще десять днів, і по руках пішли банкноти гідністю в 100 і 1000 мільйонів мілпенге.

Знову фінансистам представилася можливість потренувати уяву і винайти полегшення для рахунку грошей. Один мільярд пенге тепер назвали Б-пенге - тобто білпенге, від слова більйон, яке замінює в угорській мові поняття мільярд. Номінал цієї банкноти нормальній людині важко навіть уявити: цифр було б так багато, що фінансисти посоромилися їх навіть друкувати. Вони обмежилися письмовим повідомленням, що банкнота є знаком в десять мільйонів мільярдів пенге. Це рівно 10 000 000 000 000 000! У цьому ж році в країні були введені форинти, які ходять по цей час.

Турецькі Ліри - 20000000!
Банкнота в 20 мільйонів турецьких лір - один з найвищих за номіналом грошових знаків світу на початку XXI століття. З 1 січня 2005 року в Туреччині була вироблена деномінація державної валюти: відкинуто шість нулів. У звернення пішли знаки, прикрашені «звичайними цифрами».

Колекційне видання

Далеко не всі знають і про те, що Бюро гравірування і друку роблять спеціальні випуски для багатих колекціонерів: листи нерозрізаних банкнотів, на яких розміщуються від 4 до 32 грошових знаків. Такі листи офіційно продаються за ціною вище за свої номінали і виходять в обмеженій кількості.

Цікаве пограбування
Найбільш відомим пограбуванням минулого XX століття став напад в Англії на потяг, що перевозив гроші, яке трапилося 7 серпня 1963 року. Здобич гангстерів склала 2 631 684 фунтів стерлінгів. Завдяки умілій роботі сищиків Скотленд-ярду майже всі грабіжники з часом були спіймані і засуджені на різні терміни.

Цікаві долари
Одного разу, вже в наші дні, поліції міста Данвілл (штат Кентуккі) довелося займатися розслідуванням курйозного випадку. Купуючи порцію морозива ціною 2,12 долара, якийсь чоловік подав продавцеві банкноту номіналом в 200 доларів США, на лицьовій стороні якої в овалі розташовувалося зображення Джорджа Буша-молодшого. Грошових знаків такого номінала у всій історії американської грошової системи ніколи не існувало. Проте продавець спокійно прийняв гроші і здав на них здачу. Поліція, куди звернувся продавець, що попався на розіграш, після розгляду прийшла до висновку, що оголосити жартівника фальшивомонетником і починати його розшук немає юридичних підстав. Банкноту неіснуючого зразка не можна назвати підробкою. Тим більше що автор її зробив все, щоб розиграш був добре помітний. Портрет президентів США, що діють, на паперові грошові знаки ніколи не поміщається, все ж таки Америка - не Туркменія. Далі, на обороті знаку на знаменитому лужку перед Білим домом зображені розставлені в ряд плакати. На них ? далеко не патріотичні написи, ніби: "США заслуговують зниження податків", "Ні скандалам" та інші. Поліція визнала, що громадянин, що розплатився не платіжним знаком, повинен сам з'явитися з повинною, після чого його оштрафують за неправильний розрахунок з морозивником.

«Вітальні гроші»
- так у ФРН називали одноразову грошову допомогу, що не підлягала поверненню або обкладенню податками, які до об'єднання Німеччини видавалися німцям, що переїздили у ФРН з соціалістичної ГДР і інших країн Східної Європи.

Цікаво про індійські гроші
На індійських банкнотах завжди є шпилькові проколи на лівому полі. Вони виникають тому, що в цій країні прийнято брошурувати грошові знаки в пачки. Раніше них прошивали нитками, тепер скріпляють канцелярськими дужками.

У Москві заповзятлива молода людина зайнялася оригінальним бізнесом. Він вивчав семизначні номери банкнотів зразка 1997 року і набирав номери телефонів, що співпадали з номерами купюр. Потім пропонував власникам телефонів купити у нього «щасливі» банкноти. За 10-рублевий папірець він просив 50 рублів, за 50-ти рублевий 100, за сотенну - 150. Бізнес процвітав, поки не втрутилася міліція. Проте знайти склад якого-небудь злочину в діяннях бізнесмена представникам закону не вдалося.

Жартувати з грошима не слід. Цю істину на своєму досвіді пізнав грек Панайотіс Кацафарос, який вирізував з рекламного проспекту репродукції грецьких банкнотів номіналом в 5000 драхм, зібрав в пачку і почав нахвалятися «багатством» перед своїми друзями. Поліція не зуміла розгледіти в такому діянні жарту і пред'явила хвалькові звинувачення в спробі використання фальшивих грошей. Жартівник з'явився перед судом.

23 літній італієць Клаудіо Беротті з Трієста за порушення правил руху був оштрафований на 216 800 лір. Дотепний порушник не почав сперечатися, загрузив в тачку 35 тисяч монет по 5, 10, 20 і 50 лір і привіз їх в ділянку.

Ісламський банк
У столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді діє спеціальний банк для жінок. Тут всі співробітники і клієнти - жінки. Це дає можливість прекрасній половині мусульманської країни брати участь в економічному житті, при цьому не порушуючи вимог ісламу.

Танзанські фантики
У 1991 році танзанійський суд засудив шведа Курта Вестерлума до штрафу в 15 тисяч танзанійських шилінгів за «образливі дії у відношенні до місцевих банкнот». Виявилось, що, проходячи митний огляд при виїзді з Танзанії, Вестерлум виявив невитрачені 600 шилінгів (по нинішньому курсу трохи менше долара, по курсу тих років - три долари). Оскільки закон Танзанії забороняє вивіз валюти, швед узяв і порвав банкноту на очах митників. Це і послужило причиною його затримання і віддачі під суд.

Складна проблема виникла перед німецькими властями після об'єднання ФРН і ГДР в єдину державу. Довелося вирішувати питання: куди дівати паперові грошові знаки ГДР, що знаходилися в обігу. Спалювати величезну кількість старих і нових банкнотів украй небезпечно для екології, оскільки в атмосферу виділиться немало отруйних компонентів. Ось і вирішили поховати купюри на мільярди марок в старих соляних шахтах. То-то буде радості колекціонерам років отак через тисячу!

Цікава купюра

Найбільшу колекційну ціну з числа грошових знаків, що мають право обігу, має банкнота США 1934 р. випуску номіналом в 10 000 доларів. Каталоги такий знак, що знаходиться в банківському збереженні, оцінюють майже в 30 тисяч доларів.

Дизайн банкноти США номіналом в 1 долар в 30-х роках XX століття розробив наш колишній співвітчизник Сергій Макроновський.

На банкноте США номіналом в 10 000 доларів, яку рідко хто бачив в житті, зображений портрет Саймона П. Чейза. Він був секретарем державного казначейства в період правління президента Лінкольна. Саме з подачі Чейза грошові знаки США почали друкуватися в зеленому кольорі, що і послужило надалі підставою називати їх «зеленими».

Цікаві знахідки

Забавний і малопоясненний випадок відбувся в 2004 році в японському місті Кавагуті префектури Сайтама. Робочий, перебираючи побутове сміття, виявив в контейнері об'ємний пластиковий пакет, в якому лежали банкноти на суму 28 мільйонів ієн (по курсу близько 200 тисяч доларів!). Купюри були акуратно розкладені по 28 конвертам, в кожному з яких знаходилося 1 мільйон ієн. Знахідку робочий здав в поліцію. Всі гроші виявилися справжніми. Але хто їх господар і чому вони потрапили в сміття, ніхто пояснити не може. Парадоксальність ситуації в тому, що в 2003 році при схожих обставинах в Кавагуті на звалищі була знайдена безгоспна сума в 33,8 мільйона ієн (300 тисяч доларів). І господаря їх також не змогли знайти. Чи існує ще десь в світі таке рясне на грошові знахідки місто?

У 2004 році найбільші корпорації США добилися від державного казначейства право розміщувати свою рекламу за допомогою спеціальних наклейок на доларах. Тих, кому набридло вторгнення реклами в його життя, ця новинка навряд чи обрадує. Але колекціонерів вона обов'язково приверне. Гроші з рекламними текстами стали привабливими об'єктами для збирачів.